Бізюков Онуфрій Терентійович (1897-1986) - видатний український художник, послідовник "бойчукізму", один з останніх яскравих представників довоєнного модернізму. Навчався в Миргородській художньо-промисловій школі ім. Гоголя, зокрема у О. Сластіона. Закінчив Київський художній інститут (1929), відділення монументального живопису. Педагог з фаху - М. Бойчук. У 1924 брав участь в створенні монументальних розписів в інтер'єрах художнього інституту. У 1926 брав участь в оформленні Всеукраїнського музейного містечка на території Києво-Печерської Лаври. Член Асоціації революційного мистецтва України (1929-1932). У 1935 був заарештований і засуджений на 3 роки таборів за антирадянську діяльність як послідовник школи "бойчукізму". Брав активну участь в республіканських (1929), зарубіжних (1932) і всесоюзних (1954) виставках. Провів персональні виставки в Києві (1959, 1971, 1984). Найбільш значущі модерністські твори Бизюкова 1920-30-х рр. ( "Тирса", "Пильщики", "Плотогони" і ін.) Зберігаються в Національному художньому музеї України та Миколаївському обласному художньому музеї ім. Верещагіна.