Бойчук Михайло Львович (1882-1937) - український художник. Народився 30 жовтня 1882 року в с. Романівка Тернопільської області. Навчався у Віденській (1899), Краківській (1899-1905) і Мюнхенській академіях мистецтв (1906-1907), удосконалював свою майстерність у Франції та Італії. У 1909 році в Парижі брав участь у виставці в Салоні незалежних і Осінньому салоні. В цьому ж році заснував в Парижі майстерню неовізантійського мистецтва, яка стала початком його школи. Після подорожі по Італії повернувся на батьківщину, де працював над розписами у м. Ярослав (нині територія Польщі, 1911-1912), разом з учнями реставрував ікони в Національному Львівському музеї (1910-1914), розписав каплицю дяківської бурси у Львові (1911 -1913), церкву монастиря монахинь Василіанок (с. словет, в даний час Золочівський район Львівської області). На запрошення Російського археологічного товариства проводив реставраційні роботи в маєтку Розумовських в с. Лемеші Козелецького району на Чернігівщині (1912-1914). У 1912 році став членом НТШ. Після повернення із заслання на Уралі, поселився в 1917 році в Києві. Став одним із засновників Української державної Академії Мистецтв. Під час реставрації Софійського собору він запропонував метод закріплення фресок. Реставрував музей В. і Б. Ханенків, Чернігівський Єлецький монастир. Заклав основи українського монументального мистецтва, створивши власну школу. Його учні: Т. Бойчук, К. Гвоздик, А. Іванова, С. Колос, І. Липківський, І. Падалка, В. Седляр, Г. Шехтман. У 1926-1927 роках перебував у творчому відрядженні в Західній Європі - Німеччина, Франція, Італія. У 1930-32 роках працював на кафедрі композиції Ленінградської Академії Мистецтв. Протягом 1924-1936 років викладав в Київському художньому інституті, з 1917 року став професором. 25 листопада 1936 був заарештований і звинувачений в українському буржуазному націоналізмі і керівництві націоналістичної фашистської організацією. М. Бойчука розстріляли в Києві 13 липня 1937 року.